Царик Г. М. Зазираю щастю в очі...: лірика.- Рівне:Волинські обереги, 2010.-216с.

Це нова, п’ята збірка поезій поета, нашого земляка Григорія Миколайовича Царика, а раніше, починаючи з 2001 року, користувачі книгозбірень та  шанувальники поетичного слова мали змогу познайомитися ще з чотирма книгами автора: «Мене поезія шукала»(2001), «О, світе мій...»(2003), «Ах, как пахнет сирень...» (2006), «Одкровення...»(2007).

Найбільше місця у 5-й збірці поета відведено поезії з патріотичними мотивами. Тема політики, патріотизму, авторського бачення державних проблем переважає у поезії кінця 90-х –початку 2000 років.

Є в збірці й поезії, які автор присвятив згорьованим сторінкам історії України та її народу, його минувшині і сучасності, проблемам суспільства( «Крізь минуле і сучасне», «Політично-розхристаний дощ»).

Якщо довго запрягати, то колись запряжеться. Так вийшло і з Дубровицьким районним літературно-мистецьким об'єднанням «Журавлина»: розпочали ми підготовчу роботу для реєстрації в районному управлінні юстиції в 2008 році, а завершили в липні 2010 року. Саме ця дата (7 липня) дала народження новій громадській організації творчого спрямування, що й стало приводом для її презентації в читальному залі районної бібліотеки для дітей. Воно й дійсно: проблема створення подібної організації давно назріла й перезріла, адже в останні роки на літературному фронті Дубровиччини панував повний штиль.

Ви чи Ваша дитина готуєтеся до складного й відповідального кроку — вступу до ВНЗ, і перед Вами постала нелегка проблема вибору.

Звичайно, молода людина може помилитися з вибором професії, але дуже хотілося б, щоб обраний Вами ВНЗ надав Вам якісні знання та улюблену професію з першої спроби. Але як обрати заклад, який дасть можливість реалізувати себе повною мірою та одержати необхідну базу знань?

Відомо, що той, хто володіє інформацією, володіє світом. "Усі вищі навчальні заклади України. Довідник абітурієнта 2010-2011" пропонує найновішу та найдокладнішу інформацію про ВНЗ України (відомості про факультети, спеціальності, форму та вартість навчання) й умови вступу до них. Інформацію впорядковано за регіонами, що дозволяє швидко зорієнтуватися і знайти потрібний ВНЗ.

Левкович Арсен Михайлович народився 17 квітня 1945 року в селі Жадень Дубровнцького району Рівенської області. Із дитинства важко хворів, прикований важкою недугою до постелі.

З 1953 р. його діти на руках носили до школи. У 1965 р. переїхав до сестри у Крим, а з 1967 р. перебував у Дубенському будинку-інтернаті.

В місті Дубні закінчив середню школу (екстерном). Тут почав писати вірші, перші з яких були опубліковані у газеті «Червона зірка». Поетичні добірки друкувались в альманасі «Вітрила — 79», в часописах «Жовтень», «Дніпро», газеті «Молодь України» тощо.

Окремі твори перекладені російською мовою. В перекладах Арсена Левковича побачили світ по-українськи вірші білоруських авторів Н. Матяш, В. Вітки, А. Гречанікова, Ю. Свіркн, В. Веремейчика, Т. Бондар, Г. Дмитрівна, С. Гаврусьова, М. Малявки, В. Вярби, російських — В. Василенка, Н. Боровик, В. Манаєнкова та інших. Писав прозу. Виступав у періодиці з рецензіями на книги В. Мисика, О. Яхневич, В. Забаштанського, В. Симоненка.

Дубровиччина - край зелених дібров, блакитних озер і повноводних річок, батьківщина різьбярів, вишивальниць і поліського серпанку, щедрих, працьовитих і співучих людей. Тут гостинно зустрінуть кожного, хто хоче ближче познайомитись з прадавньою природою Полісся, його духовною і матеріальною культурою.

Вам детально із гордістю розкажуть про тисячолітню історію Дубровиці, про видатних уродженців краю, котрими пишається Дубровиччина, - княжну Іуліанію Гольшанську (16 ст.), мощі якої знаходяться в Києво-Печерській лаврі віднесену до сонму українських святих; саме вона є духовною покровителькою міста Дубровиця; про княгиню Анастасію-Параскеву Гольшанську-Заславську, старанням і коштом якої з'явилася на світ Українська Першокнига - «Пересопницьке Євангеліє»(1556-1561 pp.), писане живою українською мовою. Саме на «Пересопницькому Євангелії» складають присягу на вірність народу Президенти Української держави.

Галині Гордасевич - 75

(31. 03. 1935, м. Кременець, нині Тернопільської обл. - 11. 03. 2001, Львів, похована у Кременці) - письменниця, громадська діячка. Член НСПУ (1983). Лауреат літературного конкурсу «Шістдесятники» (1996). Літературної премії імені О. Білецького та імені В. Марченка (обидві - 1997). Підчас навчання у педучилищі (м.Костопіль Рівненської обл.) заарештована.

Доля української поетеси Галини Гордасевич пов'язана з Рівненщиною. Проживала в м.Дубровиця. Її батько, випускник Варшавського університету, кілька років був вікарієм у Дубровицькій церкві.

Заняття бойовим гопаком допомогли 27-річному Петрові Велінцю з Рівненщини, який кілька раз пережив клінічну смерть, стати не тільки здоровим, а й успішним та щасливим чоловіком.

Через ледь привідкриті очі Петрик бачив білі плями, чув приглушені голоси. Останнє, що він пам'ятав, — це скрегіт коліс авто, падіння та удар. Далі — суцільна темрява, сильний дзвін у вухах та голові. Згодом хотілось підвестися, але тіло було наче притиснене залізною плитою. Тягар для такої маленької дитини був непосильним, кожної хвилини він ставав усе важчим і важчим. А ще страшенно боліла голова. Коли несила вже було терпіти і плакати, Петрик тихо стогнав, а біля ліжка вмивалася сльозами мати.

Нещодавно фонди Дубровицької централізованої системи публічно-шкільних бібліотек  поповнилися краєзнавчою літературою відомої української поетеси Лідії Сергіївни Худаш, під дівочим прізвищем Шевело, уродженки м.Дубровиці Рівненської області, кандидата педагогічних наук, доцента, лауреата літературної премії «Гілка золотого каштана»

Поезії Лідія Шевело почала писати у 15 років під впливом поезій Т.Г.Шевченка. Продовжувала віршувати, будучи студенткою Львівського педагогічного інституту, відділу української мови і літератури. Після інституту вступила до аспірантури, де доля послала їй в наукові керівники знатного методиста, доктора педагогічних наук, професора Тетяну Федорівну Бугайко.